sapık oğlana ters reaksiyon işlemez herkesin hayalinde porno kendine özgün ve istediği kriterlerde bir kadın brazzers profili vardır bu kadın sizin düşündüğünüz kadın şemalarından sikiş çok daha kaliteli bedene fiziğe ve amcığa sahiptir porno ve diğerlerinden çok daha farklı bir yapıya porno izle sahip kadınların iyisinden anlayan bir ayı sex izle gibi körpe güzel bir kızı bularak kendine porno manita yapan adam onu kendi evine atarak dışarıya porno film adım bile atmasına izin vermez maço tavırlarıyla genç twitter porno kızı adeta kendisine köle etmiş olan adam seks video sabahları kalkarak maniasını öperek uyandırmadan daha türkçe porno ileri boyuta taşımak ister ve güne taze kaşar gibi lezzetli 19luk kızın amcığını okşayarak başlar

    Ірена Карпа: «Люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі воліли б бути фітнес-курочками»

     

     

    Ірена Карпа не розмінюється на дрібниці та бере від життя усе, що воно дає. Створити свій гурт, написати з десяток книжок, працювати журналісткою, першим секретарем з питань культури посольства України у Франції, бути мамою, дружиною і врешті-решт переїхати до Парижа. Не кожен за ціле життя встигне зробити хоча б половину із перерахованого, а от Ірена Карпа навіть не називає себе багатозадачною людиною: «Секрет в тому, що я не роблю все одночасно».

     

     

    В інтерв’ю для Marie Claire письменниця розповіла про соцмережі, хейтерів, свої книги, сучасний феномен блогерства та ставлення до бодіпозитиву. 

     

     

    — У XXI столітті ми всі — багатозадачні люди. Ви також мультиінструменталіст. Як вдається поєднувати музику, письменництво, родину, а у минулому навіть дипломатичну роботу? Часто відчуваєте вигорання?

     

     

    — Одне з найчастіших питань, які мені задавали в житті: хто ви більше — співачка чи письменниця? Йдеться про мій гурт QARPA з сімома альбомами й десяток книжок. Я заводилася говорити про Відродження і своє переконання щодо обов’язку людини розвивати всі таланти, які їй дав Боженька. І от ура — дочекалась питання, коли журналіст звичним тоном стверджує, що всі ми багатозадачні люди. Дякую тобі, добра дівчинко!

     

     

    Секрет в тому, що я не роблю все одночасно. От зараз, наприклад, я відповідаю тобі, а дитина вимагає підключити її айпад. Я ж просто видаю загрозливий рик і продовжую писати, хай почекає.

     

     

    Робота з 09:00 до 18:45, як було заведено в нашому суспільстві, — це найменш «моє». Я звикла працювати тоді, коли мені зручно — вночі, вдень, на вихідних, у транспорті, в телефоні тощо. Тому й виходило, що крім цих годин робочого дня я весь час займалась роботою і в поза офісні години, на відміну від колег, які виключають робочий комп і йдуть додому, до родини. Ніхто мені в цьому не винен, звісно, це мої резинові ліміти. А от коли вдавалось утекти від роботи й дітей і заскочити на терасу кав’ярні — я писала, писала, жадібно писала. Це був час для мене і для тексту. А все одно дивно, як вдалося написати цілий роман за два роки.

     

     

    Домашні справи — закупи й готування їжі — мене не виснажують, а навпаки надихають. Я обожнюю годувати тих, кого люблю. А ще я просто багато ходжу в кіно. І вчуся на сценариста. Можливо, секрет не-вигорання якраз у цих коротких перебіжках між видами діяльності. Найулюбленіша перебіжка — до концертів QARPA. Обожнюю ці обміни енергією з публікою. Хоча, звісно, й викладаюсь повністю, до останньої краплі. Це просто досвід, який не порівняти з жодним іншим. А нещодавно ми з Dan Alien розпочали працювати над танцювальним проектом і презентували сингл Angel23.

     

     

    Ірена Карпа: «Люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі воліли б бути фітнес-курочками»-Фото 1

     

     

    Усе колись закінчиться, життя теж.

     

     

    — Якби вам потрібно було б представитись перед новим знайомим, щоб у першу чергу розповіли про себе: про те, що ви письменниця, музикант, соціальна діячка?

     

     

    — Мені часто буває соромно розповідати все, ще подумають, що я вигадую. Всі ці роки казала людям у Франції, що я дипломатка. Реагували доволі мляво і без інтересу. На письменницю і музикантку реагують живіше. А на соціальну активістку з розповідями про українські революції й волонтерство – найкраще, бо видно я сама вмикаюсь найбільше емоційно.

     

     

    — Нещодавно ви перестали бути дипломатом. Шкодуєте, що цей етап звершився, чи, навпаки, раді?

     

     

    — Усе колись закінчиться, життя теж. Що вже казати про етапи. Я весь час, скільки себе пам’ятаю, працюю за проектним принципом. На телебаченні, в друкованій пресі. Є початок проекту, є його кінець, є гонорар. Тут все те саме. Робота в посольстві була моїм проектом останні три з половиною роки. Я рада, що був такий досвід. Але не чіпляюся за нього, бо найжахливіше було би провести життя одноманітно.

     

     

     

    Я письменниця. Це все-таки левел ап від блогера.

     

     

    — Були ситуації, коли думали, що ця сфера вам не підходить, а посада, у багатьох сенсах цього слова, сковує рухи?

     

     

    — Так, звісно. Посол наполягав на тому, щоб я не їздила в Україну, наприклад. Чогось його тривожили можливості моїх концертів чи відвідини фестивалів, на яких я могла б відбирати контент для культурного експорту (не питайте, де логіка). Ну а ще не можна було коментувати внутрішньополітичні ситуації — ні нашу, ні французьку. Гадаю, це нормально у світі дипломатів, але на душі шкребло через заборону висловлення моїх політичних поглядів під час останніх виборів, наприклад. Усе-таки я — опініон-мейкер. І сидіти з заклеєним ротом не гоже.

     

     

    Ірена Карпа: «Люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі воліли б бути фітнес-курочками»-Фото 2

     

     

    Детокс від віртуального світу — гостра необхідність.

     

     

    — Поговоримо про соцмережі. Ви активно ведете свій акаунт в Інстаграмі, можете назвати себе ще й блогером?

     

     

    — Я письменниця. Це все-таки левел ап від блогера. Але писати в соцмережі я люблю. Особливо коли люди з моїх постів регочуть чи відчувають підтримку. Мій стиль — самоіронія. І розвінчання міфів про якусь умовну суперлюдину.

     

     

    — А як ставитесь до сучасного феномену блогерства. Вважаєте це роботою чи усе-таки хобі?

     

     

    — Для тих, хто цим заробляє на життя — це робота. Для тих, хто постить відфільтровані фоточки й філософьскі размишлізми про жизнь задля лайків — хобі. Для тих, хто краде чужі думки й робить на них собі ім’я — самодурство.

     

     

    — Є таке поняття — цифровий етикет. Ваші підписники часто його порушують?

     

     

    — Гм. Я якось дуже просто й неформально до цього ставлюся.

     

     

     

    Ірена Карпа: «Люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі воліли б бути фітнес-курочками»-Фото 3

     

     

    — У вас є активні хейтери? Знаєте, такі, у яких є час створювати фейкові акаунти та писати образи. Блокуєте їх чи пишете у відповідь щось не менш дошкульне?

     

     

    — Ой, знаєш, раніше я якось парилася і вступала в полеміку, писала якісь чорні жарти, які людину ставили на місце, а потім забила і просто відправляю в бан. Таким чином мої активні хейтери вмирають у зародках. Втім, мушу сказати, їх чомусь не так багато. Може того, що коли сама з себе ржеш, треба бути вже тупим одноклітинним, щоби до тебе вчепитися.

     

     

    Люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі більше воліли б бути підтягнутими й підсушеними фітнес-курочками, ніж веселими пампушками.

     

     

    — Ірена Карпа в реальному житті та в соціальних мережах — одна й та ж людина? Чи є місце певному образу?

     

     

    — Нє, ну ясно, що я не викладаю фоточки з перехнябленою пикою чи в образі мокрої курки. Людям і свого добра такого вистачає. Викладаю щось, що мені самій ок, а комплектую історією, яка нещодавно сталася і в мені щось викликала. В принципі, все.

     

     

    Я не сиджу і не вишукую якусь спеціальну мотиваційну мудрість, як то зараз прийнято робити. А коли просто якісь смішні чи гарні моменти — шлю їх у сторіз.

     

     

    — Якщо ми вже заговорили про Інстаграм, не можу не згадати ваші підписки, вони дуже різноманітні — від невеликих блогів, навіть книжкових, до письменників і мандрівників. За яким принципом обираєте, на кого варто підписатись, та як фільтруєте свою стрічку.

     

     

    — Та в мене взагалі якісь рандомні підписки, ніяк не фільтрую. Колись, на початку, взагалі понабирала якихось людей, у яких по сто підписників, бо вони на мене підписалися. Пости у них нудні, якісь безкінечні нецікаві селфі, а відписатися страшно, раптом у людини депресія від цього почнеться (вона ж точно побачить мою відписку, ги-ги).

     

     

    Ірена Карпа: «Люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі воліли б бути фітнес-курочками»-Фото 4

     

     

    — Виникає бажання іноді зробити детокс від соціальних мереж? Дозволяєте собі не заходити на пошту, в Інстаграм та у месенджери хоча б день, чи робота і життя у сучасному світі неможливі без цих атрибутів.

     

     

    — Та от весь час всі щось від мене хочуть: як не інтерв’ю, то якийсь текст. І що найстрашніше — я ж хочу теж, ги-ги. Того важко повністю відключитися: комунікація головна проходить через соцмережі. Але ось залишився мені тиждень на острові, то може швиденько «хвости» підтягну і відключуся на трохи.

     

     

    Це правда: детокс від віртуального світу (а він у нас часто активніший в емоційному плані, ніж світ офлайн) — гостра потреба. Як для творчої людини, щоби припинити чути білий шум і почути внутрішній голос, так і для будь-якої сучасної людини. Почути себе, спостерігати свої реакції на сонце, шум води, падіння листа. Навіть біг собаки може принести неймовірне переживання (якщо його відразу не знімати на айфон і не викладати в сторіз).

     

     

    Усе дитинство я була «грубий-жирний-поїзд-пасажирний», мені діставалося від жорстоких дітей.

     

     

    — Про ваше ставлення до фемінізму ви неодноразово розповідали, а як сприймаєте бодіпозитив. Думаєте, це лише тренд, який змінюється раз у десяток років, або вже усталена норма?

     

     

    — Думаю, що це тренд. Але хороший і правильний — свідчить про потяг суспільства до толерантності та заспокоєння. Взагалі, було би круто, якби всі перестали засуджувати всіх. А головне — дали спокій собі самим. Але так ніколи не буде. Навіть найзапекліший демократ вилається на марокканця, що надурить його на базарі чи підріже на машині, і бодай про себе назве його довбаним арабом. Так само й люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі більше воліли б бути підтягнутими й підсушеними фітнес-курочками, ніж веселими пампушками.

     

     

    Особисто я дуже люблю пишні форми, Моніка Белуччі — моє все. Але тут же я прагну пропорцій, свідчення здоров’я і легкості пересування цих жінок. Щоби їм і справді було комфортно з собою жити, а не лише на позір. Тоді це правда повне енергії, життя і сексу тіло.

     

     

    У мене є такі подруги, вони себе люблять такими, як є, і чоловіки їх люблять більше за стурбованих анорексичок. У мене ж із моїм зростом права на бодіпозитив нема — я відразу стану веселою кулькою, і не врятують мене жодні тенденції.

     

     

    Ірена Карпа: «Люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі воліли б бути фітнес-курочками»-Фото 5

     

     

    Після успіху попередньої книги наступну почати завжди важче.

     

     

    — До речі, ніколи не хотіли написати книгу на актуальну, «гарячу» тему, як то кажуть: бодіпозитив, неприйняття свого тіла, харасмент, війна, біженці, проблеми екології.

     

     

    — Я пишу лише про те, на чому знаюся. Про те, як бути товстою і страждати від цього — могла б написати, все дитинство я була «грубий-жирний-поїзд-пасажирний», мені діставалося від жорстоких дітей. Але взяла себе в руки і стала такою, якою себе влаштовувала. До речі, я писала про ці методи «скакання в целофані» у моїх книжках «Добло і Зло» та «З Роси, з Води і з Калабані». Був такий ужас бабушки, ага.

     

     

    Про екологію написала дитячу книжку «День усіх білок». Там, власне, звірі і свідомі люди борються за збереження лісу від захланних забудовників і корумпованих чиновників.

     

     

    Харасменту — психологічного більше, ніж фізичного — є чимало в останньому романі «Добрі Новини з Аральського Моря». Там же частково про війну, яка, так чи інакше, сьогодні є частиною свідомості кожного з нас, за винятком тих, у кого добровільна лоботомія.

     

     

    Переселенці — дуже важлива, глибока тема. Перевинайдення себе, будування свого життя з нуля. В мене є такі живі приклади серед друзів. Лікарі, судді, викладачі, митці. Не знаю, чи хтось уже художньо працював із темою вимушених українських переселенців. Як їм відмовляються здавати житло, харасять, що вони «донєцкіє» і мають самі валити на фронт, а не тут ховатися, що все «через них», що для їхніх дітей немає місця в школі. Хтось із нас може поставити себе на їх місце? Гуманітарна прірва привідкрила пащу… Есеїстика за це точно бралася. А найкраща книжка, написана самим переселенцем — це «Долгота дней» Володимира Рафеєнко.

     

     

    Ірена Карпа: «Люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі воліли б бути фітнес-курочками»-Фото 6

     

     

    — Зовсім нещодавно у вас вийшла нова книга. Звісно, ще рано про це питати, але творчі люди завжди у пошуку ідей. Уже думали, про що може бути новий роман? Якщо це буде роман, звісно.

     

     

    — Так, рівно рік тому я закінчила рукопис «Добрих Новин з Аральського Моря». Майже 600 сторінок тексту. Було по-всякому: хотілося то кинути це все, то перебити чотирьох героїнь. Коли я дзвонила психоаналітику, то це були швидше сеанси для Богдани, Рити, Маші й Хлої (герої книги — МС), ніж для мене. Дуже переживала, як вони «зайдуть» читачкам.

     

     

    Видавець, з яким ми розійшлися, кисло пророчив мені малі продажі, бо ж аж 600 сторінок тексту. І що ми маємо тепер? З новим видавцем — #Книголав — ми додруковуємо третій тираж і єдина претензія від моїх читачів: «А чого все так швидко закінчилося? Вимагаємо продовження!» Думаю, пораджуся про це з хрещеною матір’ю книги — продюсеркою Олесею Ногіною. Якщо не станемо знімати по книзі серіал, може й напишу продовження? Одним словом, я відкрита для нових ідей. Хоча, після успіху попередньої книги, наступну почати завжди важче, але ми прорвемося. Мені дуже важливі відгуки читачів. Коли вони знаходять у моїх історіях щось своє, для мене це важливіше за будь-які відзнаки. Бо я пишу для живих людей.

     

     

    Ірена Карпа: «Люди, що посилено лайкають чужий бодіпозитив, самі воліли б бути фітнес-курочками»-Фото 7

     

     

    — Ви хоч і живете у Парижі, з Україною зв’язок не розриваєте. Як вважаєте, у якому напрямку, особливо культурному, зараз рухається наша країна?

     

     

    — Мені здається, Україна рухається в правильному напрямку. Київ став дуже космополітичним і вільним. Кав’ярні, вечірки, ЗОЖ, коворкінги, стріт-арт. Усе кипить і бурлить. Багато нового цікавого дизайну, фешену, музики.

     

     

    Україна стала чудовим новим напрямком для туриста із софістікейтед вподобаннями. В той самий час, є чимало проблем. Одна з болючих — закриття незалежних кінотеатрів. Хочеться, щоб і маси підтягувалися в плані смаку й культури за прогресивною частиною суспільства. Не хіпстерськими ж барами єдиними.

     

     

    Фото: Юлія Вебер

    Понравилась статья? Оцените:
    1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
    Загрузка...
    Статьи по теме
    Читайте также