Small Talk: Серж Пайє про свою першу персональну виставку

23 листопада у галереї Maya Galerie у Віднівідбудеться персональна арт-виставка Сержа Пайє «Візуальна алхімія: Між світлом і кіно», яка є унікальним синтезом оптичного мистецтва, кінематографічної атмосфери і колажу, досліджуючи, як сприйняття простору може змінюватися грою світла і тіні, контрастами форм і фактур. Серж запрошує глядачів увійти в світ сюрреалізму, де межі між реальністю та ілюзією розмиті, і пропонує новий погляд на дійсність крізь призму візуальних експериментів і чуттєвих переживань.

Як було обрано тему виставки?

Правду кажучи, я хотів випустити книгу про колажі «Візуальна алхімія» і розповісти про їхню історію, як правильно читати та сприймати аналогові колажі, які є напрями, поділитися своїм досвідом і баченням, але через поточні обставини цей проєкт довелося відкласти на деякий час. Проте мене в один момент осяяло: якщо в мене є стільки накопичених матеріалів та знань, які я збирав протягом багатьох років і так завзято готувався, незважаючи ні на що, то буде великим гріхом не поділитися з вами цим фантастичним світом.

Разом із платформою Hedonist ART Group, амбасадором якої я є, ми у форматі виставки організували серію майстер-класів, захопливих і пізнавальних лекцій про мистецтво, еротику, історію та міфологію. Майже щодня проходитимуть різноманітні цікаві активності. Це не просто арт-експозиція – це виставка-квест. У своїх колажах я не даю глядачеві готової відповіді, а пропоную набір візуальних підказок — наче розсипані кадри з фільму, які потрібно зібрати в єдине оповідання. Це процес, схожий на розв’язання детективної загадки: уважно вивчаючи кожен елемент роботи, глядач «розшифровує» підказки й формує власне бачення сюжету.

Можливо, це буде спойлер, але одна дуже унікальна робота для мене та, що прихована у табернаклі. Це колаж у лентикулярному друку, і для того, щоб його побачити, потрібно знайти правильний ключ і відкрити дверцята. «Мистецтво — це не десерт», тож я вирішив підсилити цю ідею і трохи ускладнити завдання для аудиторії.

З чого почалося ваше захоплення колажами?

Пригадую своє перше незабутнє враження, коли я потрапив на виставку колажів Сергія Параджанова в 1996 р. Я був вражений – так можна робити? Це ж настільки красиво й шалено, що просто зачаровує настільки, що не можеш рушити з місця. Він відгукувався про свої роботи, як про «спресовані» фільми. Це дійсно чудовий прийом для розкадровки у кінематографі. Звісно, я не можу обійти увагою свого улюбленого французького художника Анрі Матісса і його поетичні аплікації. Сам художник стверджував, що аплікація — це найкращий спосіб малювати кольором, адже не потрібно витрачати час на контури, які доведеться заповнювати згодом – це ж геніально!

Чому ви обрали саме колажну техніку?

Колаж як техніка дає змогу вільно грати з матеріалами, де немає жорстких правил, де я можу дозволити собі абсолютно різні рішення. Ця свобода імпровізації, коли немає необхідності підкорятися строгості стилю чи академічній точності, надихає й розкриває простір для експериментів. Для художника-колажиста створення свого світу з різної поліграфії — це, по суті, спроба зібрати реальність із численних маленьких частин. Цей процес створює щось нове, але водночас зберігає зв’язок із дійсністю, пронизуючи її багатою історією і загадкою, яку глядач має розгадати і навіть вигадати свій власний сюрреалістичний світ.

Читайте також: SMALL TALK: КАТЯ СИТА ТА КСАВ’Є ГРАС ПРО ВИСТАВКУ «ЗАРАДИ ЛИСТА»