UA
    RU

    Мисткиня-шістдесятниця Любов Панченко місяць голодувала під час російської окупації в Лісовій Бучі

    Увесь місяць під час російської окупації – 84-річна Любов Панченко  була в своїй хаті й помирала з голоду. Коли «прилетіло», лише тоді про неї згадали – прибіг сусід й допоміг прийти до тями. Згодом Любов Михайлівну відправили на евакуацію.

     

    Любовь Панченко


    Любов Панченко — професійний художник-модельєр України, почесний громадянин міста Бучі, лауреат премії ім. В. Стуса, член Союзу Українок, яка належить до групи славних митців-шістдесятників, які відроджували українську культуру в часи хрущовської відлиги.Журналіст Тарас ЗДОРОВИЛО  з’ясував подробиці про стан здоров’я та місце перебування художниці для  видання «Україна Молода».

    Додому в свій будинок у Лісовій Бучі мисткиня повертатися не може, бо під час бойових дій в її оселі двері-вікна-скло вибило вибуховою хвилею від розриву снаряда, що потрапив у хлівець. Та, навіть, якби хата була в ідеальному стані, то вона все рівно категорично не може бути сама, адже лежача. Їй потрібен повний догляд: годування з ложечки, заміна памперсів, пелюшок. Єдиний позитивний момент, то це те, що свою творчу спадщину, яка зберігалася до війни в хаті Панченко, майстриня віддала до Музею шістдесятництва (інакше в час окупації все було б розграбовано).


    Любов Панченко 4

    Напередодні війни (2 лютого 2022 року) Любов Панченко перетнула межу в 84 роки – її прийшли вітати працівники музею й інші прихильники творчості художниці: тоді вона гарно вбралася, самостійно ходила, жартувала, була щиро рада гостям. Зараз жінка повністю виснажена тривалим голодування «завдячуючи» російській окупації: вона «лежача», на неї важко дивитися – страшенно схудла.

    Завідувач Музею шістдесятництва у Києва, де зберігаються роботи Любов Панченко, Олена Лодзинська – розповіла подробиці стосовно ситуація, яка склалася стосовно майстрині.


    «Любов Михайлівну 2 квітня привезли в столичну лікарню, але ми ще про це не знали й шукали її по всіх усюдах: нам давали якісь інші зовсім адреси, ходили різні чутки, — почала розповідь Олена Лодзинська. — І лише, коли її вже в цій 5-й лікарні переводили з одного відділення в інше нарешті хтось зреагував, що ж лежить запит-пошук на людину. (Спершу її поклали в терапію, а коли побачили, що через нерухоме лежання утворився пролежень – перевели в хірургію).

    Тож наразі пані Любов лежить у Святошинському районі в 5-й лікарні, що по вул. Відпочинку, 11 в хірургічному відділені, у 612 палаті. Там її ще трохи можуть потримати. Лише кілька днів, як ми дізналися про її місцеперебування. На жаль, людей які потребують лікування багато й в лікарні досить жорсткі вимоги щодо перебування в них пацієнтів, тож вирішили зустрітися із заввідділом, щоб попросити потримати Любов Михайлівну в лікарні до моменту позитивного вирішення питання про її подальше перебування десь в іншому місці.

    Вчора ми таки зустрілися із завідуючим, але він і слова не давав вставити: сказав, що має намір передати Панченко спеціальним патронажним службам, бо не може її довго тримати. Але… Ці будинки пристарілих тепер – лише приватні й місячне перебування в них вартує до… 15 тисяч гривень! Хоча… в них є певна кількість соціальних місць, зокрема, десь аж на Житомирській трасі. (Хто її там зможе в такій далині провідати).



    Проте, в Києві є Геронтологічний Центр для людей, які мають заслуги перед Україною й там їх утримують за кошти держави. І наша пані Люба, як на мене, саме з цієї категорії. І ми хочемо з’ясувати, яка там ситуація й спробувати прилаштувати пані Любу не в якусь там «богодільню», а більш пристойне місце.

    І з цього приводу треба буде робити, причому терміново, звернення підписані серйозними людьми та організаціями. Але спершу маємо дозвонитися в той центр і вияснити, що їм потрібно, аби людину взяли.


    Ось така зараз ситуація, яка постійно змінюється.

    Любов Панченко 7

    Найбільше чого я побоююся, що родина Панченко дасть згоду на будь-який заклад-пансіон, десь далеко й туди, куди ми не зможемо їздити. У майстрині – є сестра, яка отримує її пенсію, але фактично нею не опікується через те, що всю свою мистецьку спадщину Люба передала до нашого музею шістдесятництва.


    Якщо ж доведеться класти Любу Михайлівну в платний пансіонат, то галас звичайно ж можна піднімати на увесь світ: може хтось би із спонсорів і знайшовся забезпечити їй пожиттєвий пансіон.   

    Хочу особливо подякувати Софії Розуменко й Андрію Смику: знаючи, що ваша донька волонтерить із друзями на столичному залізничному вокзалі одразу зателефонувала їй й розповіла про Любу. Вона дуже перейнялася ситуацією й одразу організувала допомогу: великі пакунки з харчами, памперсами і т.д., які Андрій привіз в лікарню. (Любов Панченко – одна з п’яти героїнь проекту «60.Втрачені скарби», який ініціювала й втілила з командою однодумців у життя саме Софія Розуменко, який зараз також виходить на сайті Marie Claire Ukraine. – Ред.).

    Додам, що Люба зараз хоч і дуже ослаблена, але при ясному розумі й радіє, коли до неї приходять в палату провідати, поговорити. Залишається лише сподіватися на одужання пані Любові й вирішення її «квартирного» питання».

    Любов Панченко 2

    Любов Панченко

    Редакції «Україна Молода» та Marie Claire Ukraine звертаються до усіх небайдужих допомогти фінансово видатній українській мисткині, яка зараз в немічному стані й потребує підтримки.

    Ось номер картки чоловіка пані Олени, Олександра Васильовича Ткачука – він голова Громадської організації «Музей шістдесятництва»: Приват Банк 4149 4991 3590 8596.

    Фото та текст: «Україна Молода»

    Читайте також: ЛЮБОВ ПАНЧЕНКО: ЇЇ ДУША – У ПОЛОТНАХ

    Статьи по теме