Терновий вінець, оксамит та snake skin: Макс Барських знявся у новій фотосесії

Напередодні запланованих концертів Барських в рамках другого світового туру Nezemnaya 2020 наступного літа, музикант став головним героєм зимового випуску відомого глянцю про моду THE MOST та першим українцем, удостоєним cover story. Вихід нового номера артист анонсував на своїй сторінці у Instagram.

На кадрах, створених українським фешн-фотографом Ярославом Бугаєвим, Макс позує в стильних образах дизайнерського дуету LUVI, які протягом 10 років створюють як повсякденний, так і концертний стиль Барських, і в аксесуарі-символі майбутнього творчого року артиста – терновому вінці за спеціальним замовленням художником-постановником та дизайнером Оленою Гаджиловою.

В інтерв'ю виданню Барських розповів про непросте дитинство, вплив музики на його становлення як артиста, ставлення до неадекватних шанувальників та відповів на споконвічне запитання «як створити 100% хіт». Найцікавіші цитати наводимо нижче:

• Я не можу сказати, що моє дитинство було зовсім солодким, починаючи від оточення, закінчуючи стосунками з батьками та школою. Вже у зрілому віці, озираючись назад, я чітко усвідомлюю всі речі, які зі мною відбувалися та розумію, чому вони відбувалися саме таким чином. На превелике щастя, я навчився налаштовувати своє життя правильно, бути незалежним і вільним від зовнішніх обставин, зберігаючи себе всередині, які б емоції не намагалися мене поглинути і як би інші люди не намагалися вплинути.

• У дитинстві я дуже багато мріяв, тому що часто залишався сам наодинці, граючись прищіпками. Я вибудовував собі цілі світи і вже тоді розумів, що цей світ я вивчатиму — багато подорожуватиму і ніколи не зупинюся на одному місті. Я щасливий, що професія, яку я собі вибрав, дозволяє мені торкатися культур дуже різних країн і людей.

Читайте також: АЛАН БАДОЄВ ВІД «А» ДО «Я»

• Але перш за все музика відкривала для мене швидке розуміння тієї чи іншої культури, зокрема американської та європейської. Я дуже часто дивився різні відеокліпи закордонних артистів та уявляв себе на сцені. У найсумніші та найсумніші моменти свого дитинства я йшов у світ своїх фантазій і там створював своє майбутнє. Мабуть, сам того не усвідомлюючи, проектував його та притягував.

• Так, були кілька разів моменти, коли шанувальниці вибігали на сцену посеред концерту і навіть охороні було важко їм завадити (Посміхається). Мене таке стосунки з одного боку розчулює, з іншого – викликає легке нерозуміння. Я цілком усвідомлюю те, що іноді людям властиво створювати своїй голові певний образ і в нього закохуватися. Бувають моменти, коли цей образ збігається із реальним життям, а буває, що ні. Напевно, в такі моменти і втрачається контроль над самовладанням та зв'язок із реальним світом, після чого люди роблять шалені речі. Я це все розумію, нікого не засуджую і ніколи не звинувачую.

• По-перше, мене бентежить саме поняття «хіт». У світі люди люблять його вживати. Але ми живемо в еру різних уподобань та в еру інтернету, де щодня виходять сотні тисяч нових пісень і для кожної людини хіт звучить по-своєму. У моєму випадку я розповідаю історії, які відбувалися зі мною, ділюся досвідом та переживаннями зі своїми шанувальниками. Так само відбувається, коли створюю музику та обрамляю кожну пісню у певне звучання, підбирають звуки, виходячи зі свого внутрішнього стану. І таким чином вимальовується повна картина слів та музики. Вони зливаються докупи і в своїй голові я точно знаю цей момент, коли пісня завершена. Після безсонних ночей, витраченого часу та сил роботи над піснею, якщо наприкінці цієї роботи ця пісня все ще викликає у мене емоцію, я сміливо можу сказати, що процес завершено.