Українські бренди в війну: UDANA

Війна застала всіх раптово. До 24 лютого фешн-бренди планували новий сезон, шукали тканини для колекції та підбирали фурнітуру. У перші дні війни ніхто й думати не міг про творчість, але згодом бажання створювати з'явилося у багатьох дизайнерів. І головна причина – допомагати ще більше – Україні, нашим захисникам, родинам які цього потребують, і собі. Дизайнерка бренду UDANA Анна Зборовська створила лімітовану колекція сорочок з вишивкою ручної роботи, яку зняла фотографка Ірина Тітенко. Ціль у капсули не лише розширити гардероб, а й допомогти сім'ям, що постраждали від війни.


Виробництво бренду UDANA знаходиться у Миколаєві, у той час як магазин та склад речей – у Києві. Робота бренду зупинилася 24 лютого і відновилася лише через місяць, коли вдалося забрати речі зі складу. Тоді на весь одяг зробили знижку 60%. Для бренду це було збитково, але зараз мало хто з українських брендів говорить про заробіток. Цілі та цінності змістилися у більшості.

“Наразі український бізнес не про прибуток. Він про допомогу та виживання. Ми продовжуємо допомагати: 20% від продажу передаємо на підтримку ЗСУ та у фонд dobro.ua. Зараз по-іншому просто не можна”, – розповідає дизайнерка бренду UDANA Анна Зборовська.

 Незважаючи на регулярні вибухи та виючі сирени, виробництво у Миколаєві продовжує працювати. Його управління взяла на себе конструктор Оля, яка героїчно їздить у ательє та шиє все сама.

“Оля – втілення кожного українця зараз. Спочатку вона показує кулі у будинку своїх батьків, а за секунду надсилає відео шовкових сорочок”, – ділиться Анна.

Війна продемонструвала силу соцмереж. Одна сторіс допомагає знайти все, що потрібно або надихнути на подальші кроки. Так, Анна побачила у сторіс, що фотограф Іра Тітенко почала вишивати. Не як спосіб заробітку, а для себе – заспокоїтися та відволіктися.

“Мені завжди подобалося все, що зроблено власноруч. До тканин та голок у мене окреме кохання. Моя бабуся все життя пропрацювала швачкою і все моє дитинство я допомагала їй крутити ручку швейної машинки, поки вона вирівнювала тканину під голкою. Востаннє я вишивала у 8 класі. І мені завжди здавалося, що сам процес вишивання цінніший, ніж результат”, – розповідає Ірина Тітенко.

 Спочатку Аня попросила Іру зробити вишивку на її сорочці, а потім з'явилася ідея зробити цілу колекцію речей із ручною вишивкою. Кожну деталь було обрано не випадково і в ній є окремий символізм, який виражає генетичний код кожного українця.

“Елементи вишивки ми обирали разом. Колоски асоціюються із землею, за яку ми зараз боремося. Тому ми не могли оминути цей елемент. Бджола з'явилася випадково і на кожній сорочці вона знайшла своє неповторне місце. Кульбаби та сухоцвіти асоціюються з нашими зеленими полями як зародження нового життя та передчуття кращого часу. А зі рядками з гімну все очевидно – це слова справжньої свободи та незалежності українців. Ми всі скучили за роботою, ця маленька колекція дає роботу швачкам, виробництву тканин, фурнітури. Всі ми учасники економіки нашої країни", – говорить Анна.

 Половину прибутку від продажу капсули бренд передасть сім'ї з Маріуполя, щоб допомогти тим, хто зараз потребує цього найбільше.

До капсули увійшли сорочки чотирьох кольорів: білі, блакитні, жовті та чорні. На нанесення вишивки на кожну з них знадобилася 5 годин. Тому їхня кількість обмежена – всього 25 речей.

“Переживши втечу з тривожною валізою і осмисливши цінність речей, ми усвідомили, що нам потрібне лише найважливіше. Ці сорочки – те, що кожна з нас захоче забрати із собою, бо в них вкладені особливі сенси. Ну і звісно, ​​така буде тільки у вас і ні в кого більше”, – додає Анна Зборовська.

Фото: Ірина Тітенко

Читайте також: OMELIA ПРЕДСТАВИВ ПРОЄКТ “VOLIA”, У ЯКОМУ ПОЄДНАВ СОРОЧКИ ТА ВИШИТІ РУШНИКИ