Час змін. З фінансистки у IT: досвідом ділиться Юлія Дирявко

Героїні рубрики Marie Claire «Час змін» розповідають про власний досвід зміни професії, труднощі та відкриття, з якими вони зіштовхнулися в процесі пошуку та адаптації на новому місці роботи. Наша героїня Юлія Дирявко розповідає, як наважилася піти з посади фінансової директорки та відкрити власну фінтех компанію.

Як ви наважилися змінити професію? Що слугувало цьому рішенню?

Усе життя я завжди ставила собі цілі та йшла до мети. Спочатку це був університет та отримання диплому, далі робота за спеціальністю.  Я чітко розуміла, що до 29 років хочу стати фінансовою директоркою, а в 40 – маю відкрити власну справу. Тож у віці 30 років я дійсно досягла поставленої задачі та зайняла позицію фінансової директорки, оскільки чітко розуміла, що без управлінських навичок та потрібного досвіду не зможу в подальшому керувати власним бізнесом. Окрім того я розуміла, що хочу навчитися керувати компанією, адже я довгий час працювала у якості найманого працівника. Тож я постійно вчилася та крок за кроком здобувала потрібні навички та вміння, щоб поступово втілити  їх у роботі.

Переломним моментом для відкриття власної справи стало навчання у MBA в 2014 році. На той момент в країні тривала війна, тож усі мене відмовляли навіть від думки про відкриття компанії, аргументуючи це нестабільною ситуацією. Проте для себе я прийняла чітке рішення і не збиралася здаватися.  Впевненості в рішенні додавали слова одногрупників, які тоді вчилися зі мною, та пропонували залучити мене для обліку фінансів їхніх компаній. Крок за кроком я знайшла інвесторів та відкрила власну справу.   

Як намагалися убезпечити себе від варіанта “якщо щось піде не так»?

Звісно, піти з посади та відкрити власну справу – було задачею не з легких. Окрім величезної відповідальності, яка лягла на мене, я була змушена змінити життя на 360 градусів. На той момент ми з сім’єю жили в Дніпрі та нова посада вимагала переїзду до Києва. Старе життя залишилось позаду, а попереду – свого роду невідомість. 

Утім мене надзвичайно підтримувала родина, що неабияк допомагало йти вперед. Відчувати підтримку було вкрай важливо, бо всі ми робимо помилки, у нас може щось піти не так і розуміти, що поруч є люди, які підтримують попри все – найвища цінність. Окрім того, на той момент я керувалася найголовнішими для себе правилом – вірити у себе і не перекладати відповідальність за мій вибір на інших. Якщо я розумію, що можу власними силами потягнути задачу, лише тоді беруся за її виконання. Якби важко мені не було, я розуміла, що на мені лежить велика відповідальність, адже у мене повірили інші люди і я не могла так просто здатися.

Що мотивувала вас йти вперед і не зупинятися?

Результат. Коли ставиш перед собою ціль і досягаєш бажаного. Я завжди чітко розуміла, яким я хочу бачити своє життя в майбутньому. Де я маю бути через 5, 10, 15 років і це мотивувало мене рухатися лише вперед.

Яку пораду ви дасте тим, хто цієї хвилини наважується на серйозний крок – круто змінити професію?

Я б порадила роботи все поступово. Визначте свою мету і йдіть до неї крок за кроком. Не потрібно відразу спалювати усі мости і стрибати у невідомість. Якщо ви плануєте відкрити власну справу, визначте, що вам потрібно для цього – команда, фінанси, чіткий бізнес план. І далі чітко розписати все по пунктах: зрозуміти, яких навичок вам не вистачає, скільки часу ви маєте на досягнення поставлених задач і йти вперед.

Читайте також: ЛАЙФХАКИ: ЯК ВИВЧИТИ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ