СПЕЦТЕМА: збудувати кар’єру в ІТ — завдання не для крихких дівчат. Власний досвід.

Жінки в топменеджменті корпорацій — це радше виняток в Україні, ніж правило. Особливо, якщо йдеться про високотехнологічний бізнес. Серед СТО — приблизно кожна 10-та — жінка, а от серед архітекторів і сеньйор-розробників — майже кожна 20. Некрихкі дівчата — це новий український проєкт, мета якого обговорити та спростувати стереотипи щодо кар’єри у ІТ за допомогою реальних історій-інтерв’ю.

жінки в IT

Надія Омельченко, підприємниця, віцепрезидентка компанії IT-Integrator, викладачка бізнес-школи «MIM-Київ»
Килина Бішер, комунікаційниця Мінцифри, авторка PR-подкасту й екс-власниця агенції Bookinbag
Наталія Шевельова, маркетолог прогресивного агентства Livepage, амбасадор ком’юніті Women Techmakers та Community Leader WTech у Дніпрі

Чи впливає на тип лідерства сфера, в якій працюєш? Чи вимагає ІТ-сфера якогось певного лідерства від дівчат?

Наталія Шевельова: Для мене лідерство загалом – це здатність надихати і мотивувати оточуючих, а також мати набір інструментів і ресурсів, які допомагають досягти мети. Лідер повинен бути впевнений у собі й мати невичерпне бажання бачити розвиток і зростання в проектах, з якими він працює. Якщо говорити про жінок, то мені здається, що жіноче й чоловіче лідерство трохи відрізняються. Жінки більш схильні до колаборації і командної роботи. У жінок-лідерів є невичерпне бажання бути мотиватором для інших, цю емпатію можна побачити неозброєним оком. Що стосується розвитку жінок в українському ІТ, зараз дуже багато ком’юніті та інших організацій працюють над тим, щоб збільшувати кількість жінок в ІТ-сфері. Наприклад я розвиваю ком’юніті Women Techmakers, головна ціль якого – збільшувати кількість жінок в ІТ-сфері та допомагати зростати по кар’єрних сходах. Кілька разів через якийсь час після івентів я отримувала повідомлення від дівчат, що та чи інша доповідь надихнула їх змінити посаду в ІТ або взагалі прийти в цю сферу. Це найбільша похвала за мої зусилля і зусилля амбасадорів подібних ком’юніті.

Наталія Шевельова

Наталія Шевельова

Надія Омельченко: Для мене лідерство – це надскладне питання. За яких умов ми розуміємо, що ця людина лідер? Коли ми дивимося на неї, які питання маємо їй задати? Для мене перш за все лідерство вимірюється в тому, з якими питаннями я можу звернутися до людини, чи хочу я бути схожою на неї. І для мене не має значення, це чоловік або жінка, бо і жінкам, і чоловікам у бізнесі або у громадській діяльності притаманні різні характеристики та риси, які я хотіла б мати у своєму арсеналі. Чи зустрічалися ви з таким, коли дівчат запевняють, що та чи інша професія не для них?

Килина Бішер: Вважаю застарілою тезу про те, що є професії не для дівчат.

Надія Омельченко: Ми зараз працюємо над тим, щоб зняти обмежуючі стереотипи та переконання:
· ти дівчинка, тому ІТ не для тебе;
· ти дівчинка, тому не варто займатися математикою;
· ти дівчинка, як ти будеш кодити?
Те, у що ви вірите – це межі вашого світу. Для того, щоб перейти ці ліміти, ви маєте змінити свої переконання. І тому дуже корисно співпрацювати з менторками, бо саме менторки можуть допомогти переписати переконання, які обмежують вас у вашому просторі, у вашому пошуку. Переконання, що ти не можеш одночасно бути гарною матір’ю і класним співробітником. Переконання, що ти не можеш народжувати дітей і керувати великою компанією.

Чи потрібна дівчатам підтримка?

Так, їм потрібна підтримка. Свого часу кожна дівчинка хоче почути: «Так, ти можеш це зробити».

Наталія Шевельова: У моєму оточенні завжди були люди, які підтримували мене. Я вчилася на факультеті прикладної математики у Дніпропетровському національному університеті і також програмувала та не мала проблем з моїм оточенням. Aле я часто зустрічаю на івентах дівчат, яким говорили, що ІТ – це не для них, наприклад, батьки, які не пов’язані з цією сферою, чи друзі, які, можливо, не так добре знали математику чи програмування, як ця дівчина.

Які є челенджі в житті дівчини, котра багато працює?

Основний челендж – це встигнути все, коли у тебе о 8 ранку тренування, о 9 – дзвінок по роботі, десять зустрічей, а потім о 22:00 тобі треба приготувати пиріг для коханого. Це іноді буває дуже виснажливо, але мій лайфхак, який використовують багатьох дівчат – це кайфувати від того, що робиш, та відмовлятися від задач, які не приносять задоволення.

Килина Бішер: Я не встигаю готувати вдома, не встигаю читати книжки… хоча дуже люблю все це.

Килина Бішер

Килина Бішер

Надія Омельченко: Якщо тебе запитують, як ти все встигаєш, то для мене це показник, що ти рухаєшся правильно, з надмірною продуктивністю. Але це твій власний шлях і твоя швидкість. Для мене притаманно багато працювати, брати участь у великій кількості проектів. Коли мене запитують: «Як ви все встигаєте?», я кажу: «Завдяки тому, що планую, маю гарну команду підтримки і вмію розподіляти свій час». Тобто я ціную кожну хвилину, кожну годину свого життя, якщо я з дитиною – то я з дитиною, якщо я на роботі – то на роботі.

Чи є якась формула між тим, скільки часу треба приділяти роботі, скільки – відпочинку, скільки – сім’ї?

Килина Бішер: Я з’ясувала свій ідеальний графік: 4 робочі дні та 3 вихідних. Інколи так буває в українському законодавстві, і це дуже круто. Тоді я встигаю відпочити і повертаюся до проєктів зі свіжими ідеями. Двох днів недостатньо, щоб голова почала генерувати щось абсолютно нове. Безперечно, раз на тиждень має бути йога, англійська мова. Якщо двічі на тиждень сходити на англійську, то взагалі починаєш бути іншою версією себе – покращеною.

Надія Омельченко: У мене був період у бізнесі, коли я не мала відпочинку протягом 2 років і мені дуже хотілося піти у відпустку. Aле мені пощастило тільки піти у декретну відпустку на 3 дні (усміхається). Інколи бувають такі періоди у бізнесі, коли ти маєш віддатися роботі повністю. Але за правило я вважаю, що треба відпочивати, аби бути ефективним.

Наталія Шевельова: Напевно, я ще не винайшла цю формулу, тому що іноді все одно встигаю не все. Але саме відпочинок дає сили рухатися далі. За останній рік багато українців забули, що таке відпочинок. Cподіваюсь, що зовсім скро ми повернемось до звичайного ритму життя і, звичайно, будемо бачити нові країни, досліджувати їх та перезавантажуватися. Для більшості це двигун ефективної праці.

Чи потрібно постійно вчитися та чому?

Надія Омельченко: У моїй сім’ї мене інколи називають вічним студентом, тому що я дуже багато вчуся. Для мене важливо розуміти межі свого знання, тому що якщо ти досягаєш меж своїх знань, ти не можеш просуватися далі. Чим вище ви піднімаєтесь за ієрархією компетентності, тим критичнішою стає наявність так званого флюїдного інтелекту (інтелекту, задіяного у задачах, що потребують швидкого опрацювання), тобто твоєї здатності адаптуватися до нового середовища, адаптувати нові знання, приймати складні рішення і розуміти, коли й куди ти маєш рухатися. По суті, ми кожного разу маємо стрибати вище своєї голови, а куди саме стрибати – це вже інше питання, відповідь на яке ми також маємо чітко розуміти. Інколи ви можете бачити, як люди руйнують свою кар’єру, коли вони стрибають не туди, не в ту галузь. Треба бути дуже обережними й усвідомлювати свій рівень компетентності, тому що ти можеш зруйнувати свою кар’єру, якщо зробиш неправильний вибір у наступному кроці.

Надія Омельченко

Надія Омельченко

Килина Бішер: В цьому контексті я неодноразово міркувала про проекти, які кожна з нас час від часу реалізує. Якщо ти погоджуєшся на проєкт, який для тебе є занадто великим викликом, ти можеш не впоратися. Тоді відбувається болісний злам. Важливо погоджуватися на проєкти, які будуть викликом, але в той же час будуть тобі під силу.

Чи є стеля у мріях та як з нею боретесь?

Килина Бішер: Я переїхала до Києва, аби працювати в креативних індустріях. Спершу був челендж – знайти своє оточення, в якому було б комфортно зростати. Мені допомогла лідерська програма для громадських діячів «Покоління 2020». Це був стрибок у те, до чого я тягнулася. Навколо є чимало можливостей, інколи достатньо виділити 2 години, заповнити анкету і отримати «щасливий квиток».

Надія Омельченко: У мене була свого часу ілюзія, що всі жінки хочуть стати лідерками, керувати компаніями, через те, що я вважаю, що це цікаво. Я люблю керувати справами, вибудовувати бізнес, співпрацювати з іншими людьми у командах. Проте іноді я запитую у своїх жіночих менторських групах: «Чи хочете ви керувати компанією, бути гендиректорками?». Майже всі жінки відповідають: «Ні».

Наталія Шевельова: Як би пишномовно це не звучало, я вважаю, що мрії повинні ставати цілями, а цілі – реальністю, тоді ви ніколи не припините мріяти, а просто будете втілювати в життя наступні цілі. Мрії підказують нам шлях до щастя. Коли мрія велика, всепоглинаюча, ми починаємо бачити більше сенсу в житті та своїх діях. Більше того, людину повинен драйвувати сам шлях до мрії, кожен маленький крок повинен приносити кайф, тоді це правильна мрія.

Чи є цитати, котрі в якийсь момент життя були для вас важливими? Можливо, ті, які вас надихають зараз або які надихали кілька років тому, коли ви робили важливі вибори в житті.

Килина Бішер: Для мене важливою цитатою, коли я здобувала перші досвіди у комунікаціях, була фраза Курта Кобейна, яку він залишив у передсмертній записці: It’s better to burn out than to fade away. Я трохи виросла з цього етапу, розумію, що потрібно не згоріти й не згаснути, коли досягаєш поставлених цілей, тому зараз у мене інша мотиваційна фраза. «Є одне правило у цьому світі – бути привітним.» Розумію її так: коли у тебе дуже багато проєктів, багато завдань, реально не треба забувати, що ти маєш з теплотою та розумінням ставитись до людей навколо і не просто нестись, нічого не встигаючи. Не бути вихором, а бути радістю в цьому житті. І ще одну фразу я хотіла б підсвітити. Колись у мене був дуже складний контракт у житті, я дуже боялась програти й не впоратися, і мене це стримувало, результати були теж невтішні. Впорядкувала думки цитата німецького економіста Бодо Шефера: There is an enormous difference between playing in order not to lose and playing to win. Прочитавши, я назавжди запам’ятала, що є велетенська гігантська різниця між тим, коли ти граєш, аби не програти, і між тим, коли ти граєш, щоб виграти.

З ким із відомих жінок ви хотіли б поснідати?

Килина Бішер: Я б зустрілась із Мішель Обамою. Ми б почали спільний неспішний ранок із теплих тостів із авокадо, обговорили той досвід, який вона здобула за 8 років у Білому Домі. Вона і Барак Обама — це пара, яка змогла зробити Білий Дім зрозумілим та близьким жителям Америки. Після того, як Барак переміг у президентській гонці, все змінилося. Вони змушені були навчитися жити за новими правилами. За кожним рухом, за кожним їхнім словом спостерігали камери та журналісти. Це той момент, коли ти маєш бути найкращою версією себе щодня. Не можеш помилятися від слова «зовсім», тому що твоя помилка занадто дорого коштує всій країні. Для мене було дуже повчально зануритися в біографію цієї сильної жінки. Мішель, до речі, часто зустрічається з дівчатами, які виросли в дуже складних умовах. Тепло та підтримка є невід’ємними складовими цих зустрічей.

Наталія Шевельова: Якби у мене була б така можливість, я, напевно, зустрілася б з Анітою Борг. Для тих, хто не знає це ім’я, ця жінка – засновниця The Grace Hopper Celebration of Women in Computing. Це організація, яка спрямована на підтримку і об’єднання жінок у сфері computer science. Аніта присвятила все життя об’єднанню жінок ІТ-сфери, і саме вона стояла у витоку розвитку технологічних організацій для жінок. Її досягнення були справді визначними, тому компанія Google заснувала стипендію ім. Аніти Борг. Засновники щороку проводять конкурс серед дівчат з усього світу і виділяють 8 тисяч євро переможницям для подальшого розвитку і навчання у сфері IT. У Google декларують, що за допомогою цього конкурсу хочуть надихнути дівчат на успіхи в галузі computer science, закликають бути більш активними й ініціативними. Ця стипендія також існує завдяки Аніті, й мені дійсно було б цікаво поспілкуватися з нею – з жінкою, яка заснувала цей напрямок та стояла біля витоків і розвитку всіх жіночих ком’юніті, існуючих зараз.

Надія Омельченко: Свого часу ще в школі я ознайомилася з романом «Маруся Чурай» і буквально закохалася у цей твір та в творчість Ліни Костенко. Лише з роками я зрозуміла, яка велич, глибина й геніальність містяться в її творах. Тому я б хотіла зустрітися та поговорити з Ліною Костенко, це окрема повість моєї української душі.

Цю розмову про жіноче лідерство ви можете не тільки прочитати, а й прослухати як епізод подкасту «Некрихкі дівчата».

Авторка матеріалу: Наталія Шевельова

Фото надані Нататією Шевельовою; на аватарці матеріалу фото by Marten Bjork on Unsplash

Читайте також: ИДЕАЛЬНЫЙ ПОДАРОК НА ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА В СТИЛЕ ЯРЧАЙШИХ КИНОГЕРОИНЬ

Понравилась статья? Оцените:
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...
Статьи по теме
Читайте также